Меню Закрити
Центр міської історії(https://www.lvivcenter.org/) Підтримати(https://www.lvivcenter.org/donate-2/)
Календар(https://www.lvivcenter.org/calendar/)
Eng(https://www.lvivcenter.org/en/conferences/spaces-of-the-holocaust-2/)
Центр(https://www.lvivcenter.org/)
Про(https://www.lvivcenter.org/pro/)
Події(https://www.lvivcenter.org/events/)
Академічне(https://www.lvivcenter.org/academic/)
Цифрове(https://www.lvivcenter.org/digital-projects/)
Публічне(https://www.lvivcenter.org/public/)
Освітнє(https://www.lvivcenter.org/education/)
Бібліотека(https://library.lvivcenter.org/)
Календар(https://www.lvivcenter.org/calendar/)
Крамниця(https://store.lvivcenter.org/)
Приміщення(https://www.lvivcenter.org/premises/)
Контакти(https://www.lvivcenter.org/contacts/)
Центр міської історії вул. акад. Богомольця, 6 Львів, 79005, Україна Тел.: +38-032-275-17-34 E-mail: info@lvivcenter.org Підтримати(https://www.lvivcenter.org/donate-2/)
Простори Голокосту: окупаційні режими, кордони та локальні досвіди на території України
10-11.12.2026
Львів
Історія Голокосту на території України є одним із найбільш динамічних напрямків досліджень. Її поліцентричність відображає не лише розвиток дослідницької інфраструктури — університетів, архівів, музеїв і нових наукових центрів, — але й складність самих історичних досвідів війни, окупації та переслідування. Різні частини території сучасної України у роки Другої світової війни перебували під владою різних окупаційних адміністрацій, що формували відмінні правові режими, практики переслідування, механізми переміщення та депортацій, а також локальні умови виживання та порятунку.
Голокост на території України відбувався у різних просторових та політичних контекстах: у ґеттах Дистрикту Галіція, який увійшов у німецьке Генерал-губернаторство з центром у Кракові; у депортаційних таборах і ґетто румунської окупаційної зони Трансністрії; у місцях масових розстрілів у містах, містечках, селах, ярах та передмістях Райхскомісаріату Україна та прифронтових зон, контрольованих Вермахтом; на територіях, що перебували під угорською адміністрацією, де весною 1944 року відбулись масові депортації; зрештою, у системі концтаборів та "маршів смерті" наприкінці війни.
Ця множинність ставить питання про те, як досліджувати Голокост не лише в межах окремих регіонів чи окупаційних адміністрацій, а й крізь кордони між ними. Трансрегіональна та трансокупаційна оптика дозволяє побачити, як змінювалися практики переслідувань, депортації, примусової праці, масових убивств, виживання та порятунку, залежно від політичного й адміністративного контексту. Водночас така перспектива допомагає побачити кордони не тільки як лінії поділу між окупаційними зонами, а і як простори переміщення, взаємодії, втечі, переслідування та трансферу досвідів.
Дослідницьке поле вивчення Голокосту має велике методологічне розмаїття та пропонує багато інноваційних підходів. Особливе значення мають локальні дослідження та мікроісторичні підходи. Саме вони дозволяють реконструювати досвіди окремих людей, родин, громад і локальних спільнот в контексті ширших політичних рішень та механізмів. Поєднання мікроісторії з трансокупаційною перспективою дає можливість одночасно досліджувати специфіку окремого місця та простежувати зв'язки між різними локальними та регіональними контекстами, що своєю чергою дозволить (пере)окреслити і (пере)осмислити ширші інтерпретаційні та наративні рамки. Студії Голокосту поєднуються з дослідженням маргіналізованих груп – дітей, людей з інвалідністю, людей похилого віку, історія масових поховань поєднана з історією довкілля, а об’єктом дослідження стають емоції та спогади. Методи цифрової гуманітаристики поступово стають невіддільною частиною як дослідницького процесу, так і презентації чи ілюстрації результатів.
Важливим викликом є багатомовність історії Голокосту на території України. Джерела – від окупаційних розпоряджень, адміністративної документації та судових матеріалів до листів, щоденників і свідчень тих, хто жили і загинули в окупації –- написані українською, їдишем, польською, румунською, німецькою, угорською, російською та іншими мовами. Відповідно, дослідження Голокосту в Україні розвивається в різних історіографічних і дисциплінарних традиціях. Географія історіографій включає, але не обмежується працями, опублікованими в Україні, Польщі, Румунії, Німеччині, Угорщині, Ізраїлі, США, Франції та інших країнах. Подолання мовних, дисциплінарних та історіографічних кордонів є важливою передумовою для створення повнішої історії Голокосту на українських територіях. Така перспектива дозволяє пов'язати локальні досвіди з регіональною історією, історією Голокосту в Україні та ширшим контекстом Другої світової війни й історією Європи.
Конференція має на меті створити простір для фахової дискусії між дослідниками й дослідницями, музейними працівниками й працівницями, архівістами та архівістками, які працюють з історією Голокосту на території України.